Як людина, ця вишня втомилась,
І її поламала гроза,
Буйна крона на землю схилилась,
І вишнева скотилась сльоза...
От і все... відцвіла, відшуміла,
Стільки весен минуло, як мить...
На світанку ще сонцю раділа,
А тепер тільки серце болить.
Це - життя... якось треба змиритись,
Все минає, і це промине...
Та без сліз неможливо дивитись,
Мов гроза надломила мене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796154
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.06.2018
автор: majra