А поети...йдуть... просто небом
Не попрощавшись.
Зухвало так...і, якось, нечесно.
Залишають друзів в тихій печалі,
І вже пишуть нові сюжети,
Ніби досі ім не вистачало
Тої печалі...
Ніби друзів давно так хотілось зібрати!
Відчувати їх щирі подяки...
Нову пісню про себе почути...
І життя нове розпочати...
У Безсмерті!...
Щоб піти і не озирнутись.
Не дружньо...
Назавжди!
Нам залишити трохи сонця...
І віддати нам,
Грішно-праведним, лихий сон цей:
Абонент – недосяжний...
©Тетяна Прозорова 18.06.18
Р.S. пам’яті тих, кого ми втратили....не люблю розкисати, не люблю пустих голосінь, але-за останній час дуже багато покинуло нас зненацька...людина живе, і не знає, коли...люди надсилали твори, а за нагородою їхала вже їх «половинка».
Бережіть себе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)