ПОСАДИ НА МОГИЛІ АЙСТРИ БІЛІ
Прийде час, я згасну спалахом зорі
впаду за зелені гаї у трави духмяні
краса зів'яне згорить у жертовнім вогні
з тобою Україно, попрощаюсь на світанні.
Як помру ,прийди до мене на могилу,
принеси ,гілку калини ніжні квіти мені
запали воскову свічу дорогий мій сину
знай,я тебе любила, як небо журавлі, .
Посади ,на моїй могилі айстри білі
нехай до розмаю злітають солов'ї...
вони цвістимуть до осені до заметілі,,
зійду зорею у пишноквіті на землі.
Ти прийдеш ,як зійдуть сніги навесні
пелюстка розцвіте у жемчугах -роси,
у тиші відчуєш мою присутність у красі
і я легким вітром торкнусь твоєї щоки.
Солодкі спогади навіє віттям тополина ,
згадаєш слова забринить сльоза в очах...
злетиш у дитинство де матінка мила
я обніму крильми ,як білокрилий птах.
Я, як квітка засну і буду спати у вічнім сні...
ти захочеш ,почути мій голос і мене віднайти-
не сумуй ,не журись, для тебе я зацвіту навесні
виглядай ,мене, як сонце де шумлять ясени .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796071
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.06.2018
автор: Чайківчанка