Сказав колись один мудрець:
- "Змінися, світе, бо тя лишу"-
А світ такий, немов кінець,
Такий, страшний, що не опишу.
Одним війна, а іншим жир -
Не знають, як у нім купатись,
Птахами, смерть несе у вир
Життя людське, щоб не зостатись.
Байдужість в'їлась у мізки:
-" Аби не я, а їм хай буде",
Руйнує заздрість всі містки,
Де табунами ходять люди.
Зречене все - забуте теж,
Запите злобою гіркою,
Чого нема у тому меж?
Стає душа чомусь чужою.
Ступаєм в прірву кожен раз
І кожен раз ми б'ємся в груди,
Що це не ми, це не про нас -
Опам'ятайтесь злії люди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2018
автор: Леся Утриско