Лягає на плечі шаль росяниста,
За руку вечір веде у садок.
Напнуло вуаль на яблунях листя,
В гнізді десь схлипнув спросоння пташок.
Пливе зовсім низько небо імлисте
У клапті вати завивши зірки.
Спокійне затишшя йде по розхристі,
Душі торкнулась та часу ріки.
Огля́нулась мить в одвічному русі--
Світ помолодшав і ми разом з ним.
Зірки вишиває ніч на обрусі,
Довкруж здається все неземним.
Рука у руці і ноги у росах.
Ніч же яка! Дивовижна, хмільна!
…В обох вже давно зі сріблом волосся
Й бринить в нас спільна життєва струна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795997
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2018
автор: Valentyna_S