Хотіла я дійти до краю світу.
Де небо в зорях землю зустрічає.
Побачити за обрій що сховалось?
Не знала як дійти до того краю.
А де той край?-питала в діда я.
Його ти бачив?І чому смієшся?
Тікала і ховалась в травах я.
Все мріяла коли той край знайдеться.
Сварилась бабка-нащо тобі край?
Край світу людям краще не знаходить.
До краю болю,туги і життя.
До того краю краще не доходить.
Живи як всі.Звичайно і спокійно.
А обрій то лиш мрії і омани.
Люби свій край в якому народилась.
В чужих краях лиш біди і обмани.
Не вірила пророчим я словам.
Край світу все в житті своїм шукала.
До старості дожила.Підійшла
до того краю,що весь вік чекала.
Так ось де небо сходиться з землею.
Коли життя земне ти покидаєш.
Безмежність простору і часу розумієш
коли ти тіло мов вбрання скидаєш.
На серці вже спокійно.Та ще в снах
дитинства обрій кличе все і манить.
Край світу знаєш де?-питає внук.
Ось підростеш.Як доживу-розкажу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795839
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2018
автор: кацмазонка