опісля видиху

подих  
тамую
ось    тут
в  цьому  місці  
тиск  
емоційний  
зашкал  
верхній  двісті
небо  
вогненним
поцілило  
жалом  
струменем  
відчаю
мить  сперезало
вічність  
секунди
у  часі  із  гуми
паніки
смерчем
прохромлює  груди
чорна  
діра
іменована  страхом
в  тіло  слона
одягає
комаху
глузду
злітає  
в  невідання
стріха
шум  не  жахає
заціплює  тиша

відсутності  видиху

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795808
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2018
автор: Серафима Пант