Дощ пройшов великий, жвавий,
Пиль нахабну придавив,
Напоїв земе́льку спраглу,
Життям флору підживив.
Новий поштовх існування,
Все запахло свіжим знов,
Пташечки́ співають зрання,
За дари дякують мов.
Вся горо́дина й дере́ва
В дяку принесуть плоди,
Бог дає усе, що треба,
Щоб жили і я, і ти.
Все живе на цьому світі
Дар бере й дає дари,
І живе по заповіту
«Сам живи і дай другим»…
Лиш одне створіння в світі,
Що вважається «вінцем»
Має буть за все в отвіті,
Homo sapiens же врешт…
Він баланс природи рушить
І собі все підкоря:
Ліс рубає, скелі крушить,
Травить ріки і моря.
Отака природі вдячність,
Низький до землі уклін,
Не з пошани, а щоб бачить,
Що ще можна взяти в ній.
Дощ пройшов, життя дарує
Вдячним і невдячним, всім...
Поки ще життя вирує,
Просто Зе́млю збережім!
15.06.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: Галя Костенко