Шовковиця - пані дорідна,
Їй місце почесне в саду.
Можливо, тому так привітна,
Що завжди в людей на виду.
Міцна українська порода
Тримається в спеку й сніги.
Дозріла для зцілення врода -
Удосталь є сили й снаги.
Пошана відверто помітна,
Бо щедрість її велича.
Мов тітонька, приязна, рідна,
Із радістю всіх зустріча.
Як сонечко влітку пригріє,
В добрячки співає душа.
Краса ягідками зоріє
Тому, хто смачне забажа.
Горобчики перші зраділи,
Гуртом на гіллі цвірінчать
Й сусідські нащадки поспіли,
Наїлись, аж іскри в очах.
А неньки: " Де наша дитина? -
Здійнявся збентежений крик:
- Замурзи, неначе родина,
В яку об'єднав жартівник"
У матінок втішені лиця,
Смакують охоче з дітьми:
"Натхненниця та - чарівниця,
Із нею зростали і ми."
Шовковице, люба, терпляча,
Плоди твої всяк дістає.
Тобі докучають добряче.
Я ж рада, що ти в мене є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: Дніпрянка