Я завжди вірив в силу слів,
Тож лікувальних тобі снів.
Засинай та прокидайся здоровою.
Розпочинай день з чорної кави,
Як звично, з гіркого шоколаду.
Пам'ятай що я говорив тобі.
Дівчинко, не хворій.
Муза повинна посміхатися.
Тож краще помрій
Про щось хороше:
Наприклад, наші мандри
Та барвисті кадри
На телефоні.
Як ми прокладемо маршрути,
Де ти
Будеш щасливою.
Там дива між зливою
Трапляються частіше,
Ніж вдома.
Спакуй речі,
До речі
Не забувай, що я з тобою,
Щоб не трапилось.
Я з тобою,
Щоб не відбулося
Між нами.
Я з тобою, бо ми
Поєднані
Рунами,
Замовляннями
Та Молитвами.
Піднявши великий палець угору,
Спробуй спіймати вітер.
Зрештою, спробуй піймати мене.
Щось залишиться, а щось мине.
Не забувай про те, що
Коли ми разом,
Сови не прилітають,
На телефоні не висвітлює моє ім'я,
Такі миті тривають вічність,
З таким миттєвостей складається життя.
Ми ті,
Які
Розлиті
В просторі
Планети Земля.
27.05.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/ShzKin-Jgko[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: Kukhta Bohdan