Ми пам’ятаємо вченого Яня
за любов його до людей.
Ми цінуємо Жуна
за пристрасть до правди його.
Янь був сірий нетяга
і недовго прожив на світі.
Жун був вічно голодним,
до дуже глибоких сивин.
Хоч лишилися в світі
по смерті у добрій славі,
життя і того і того
гіркотою позначене все ж.
У світі так є помираєш,
й нічого вже знати не будеш,
й мабуть-таки краще жити,
за бажаннями серця все ж.
Утім, бачу й тих хто плекає,
мов цінний скарб своє тіло -
час перетворення прийде
й зникне коштовність ця в мить.
Голим в землю вкопають -
чи є у тім щось погане?
Та слід-таки кожному знати
і те, що за словом є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2018
автор: Тао Юань Мін