Колись і мене не стане,
Усе добіга кінця.
І квітка таки зів'яне
Й рум'янець зійде з лиця,
І висохне русло річки,
І радість "розвіє" сум,
І вогник загасне свічки,
І в лісі затихне шум...
Усе на Землі не вічне
І, мабуть, на краще це,
Що гасне невдовзі свічка,
Втрачає красу лице...
І знову життя по колу
Торує вже звичний шлях.
Мене лиш уже ніколи
Не буде у цих світах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795686
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2018
автор: Патара