Сьогодні був світанок кволим,
Тому-то ледве народився день.
Насилу витяг його півень
Із мряки, що цідиться спроквола.
Сіріє дворик за вікном,
Сновигають байдужі перехожі.
Я бачу: настрій їх із моїм схожий —
Апатія витає над чолом.
Зухвало обмотує у кокон,
В очах останню іскру загасила.
Я скільки сонця не просила —
Воно не доторкнулось моїх вікон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795685
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2018
автор: Valentyna_S