Всі думки знов у сірій золі,
Обробляти все забуте тернами
Знаю, ходить собі по землі
Чоловік, вибраний небесами.
Стережуть час годинникарі,
Загубилися десь вже пастелі
В візерунках на тонкому склі
Буде той, що руйнує пустелі.
Не потрібні мені королі
І палаци пусті із дарами
Знаю, ходить же десь по землі
І ховається тут між рядками.
Не загублюся в сірій імлі,
Знову війни веду з вітряками
Він сміється на чорному тлі
І портрет свій малює зірками.
Старий графік, нудні табелі
І зима вже не є за порогом,
Та я знаю, є десь на землі
Чоловік, що призначений Богом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2018
автор: Кароліна Дар