Прости мене, прошу, прости!
Що я поїхав так далеко.
Я повернуся, як лелека,
Лише, прошу, мене прости.
Бо прокидаюся вночі
Від сліз, що ллються на подушку,
Неначе шепче хтось на вушко…
Та ніч мовчить – кричать сичі.
Прости мене, прошу, прости!
Що завинив перед тобою,
Ні дня не маю я спокою,
Люблю тебе, лишень прости.
Я винен сам, не дорікай!
Життя дало випробування,
Ти в мене перша і остання,
Кохай мене, прошу, кохай!
Я повернуся, як клини
Побачиш в небі навесні,
Ти усміхнись, немов мені,
Як дочекаєшся весни…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2018
автор: Віталій Назарук