[i] Автомобіль як звір у великому місті...Гарчить, несеться з шаленою швидкістю, обкурить мене своїм перепаленим димом і налякає хитро, коли вулицю переходжу не в тому місці...А мої нещасні вуха ? Таких абсурдних децибел їм не доводилось чути навіть на пилорамі...Втікати від його шуму нереально...Він переслідує мене повсюди...Його лапи - колеса скрегочуть в унісон моїм нервам, його фари - очі наче промовляють : " Втікай чоловіче, поки живий ..." Бідні перехожі...Вони також заручники цих " живих залізяк " і бідна матінка - природа, що терпить це жахливе творіння в своєму ще поки що ледь чистому домі...
Ну все...З мене досить...Піду сьогодні пакувати валізи...І мерщій на дачу до природи, аби забутися хоч на пару днів від тої заводської какофонії...Завтра вдосвіта рушаю, поки більшість з них спить та бачить свої карбюраторні, чи то дизельні сни...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2018
автор: Мандрівник