Ти – може, мій дощ?
Ти – може, мій вітер?
Ти – може, мої загублені квіти?
Ти – може, мої не пробуджені ранки?
Щось, щоб сумувати і щось, щоб радіти …
Не дощ, бо спекотно і трішки байдуже,
Не вітер. Бо крізь почуття і не дуже
Болить, коли втома панує у серці,
А серце не хоче вже звичного герцю …
Ще квіти. Їх справді на тобі багато.
Ще квіти. Їх справді у тобі багато.
Ще ранок. Бо хочу з тобою літати,
Але не стараюсь тебе упіймати.
Бо хочу і вітер, і дощ на світанку,
Одягнені в щирість і ночі, і ранки.
Гаряча уява від заходу сонця.
Хижак одягнувся в костюм оборонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2018
автор: Дружня рука