МОЛЮСЬ ,НА ЗОРЯНІЙ НА ВЕРВИЧЦІ
Молюсь, на зоряній вервичці під небесами,
минають дні, минають ночі у тижні місяці...
міняються пори року, іду до тебе світами ,
горить свіча життя відраховує час на стіні.
Із роками хода стає важчою у моїм кроці-
роки за роками опадають, як пожовкле листя...
відлітають ,мої журавлики літа найдорожчі
із вирію відлуням дзвенить ніжна пісня.
Не біжіть, мої роки за журавлями вдаль!
зупиніться ,на березі надія де моє літо...
за порогом осені лиють дощі зимова печаль
і від морозу ,холоду вмирають троянди квіти.
Зоряний вечір манить вабить мене у зелен гай
де липа квітне в медових пахощах у суцвітті
там на вітті соловейко звеселяє тихий рай
і до півночі щастям курличе молоде літо.
У росяних травах купаються лебеді кохання
і до ранку, мрії квітнуть, як волошки в житах...
на долині, зорі сіють зорепад щастя до рання,
іду у літо, зустріти тебе на квітучих берегах.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2018
автор: Чайківчанка