І відшуміло, наче й не було,
Гірка сльозина залетіла в склянку…
Хоч я на сонці опалив чоло,
Проте козацтво пило кропив’янку.
Вода чистенька в річці Пляшовій,
Знімала втому, як її торкнутись.
Купалися у цій воді святій
І мріяв кожен, щоб сюди вернутись…
Всім козаки припали до душі,
Вони з народу і на Ви до мами.
Поети прочитали їм вірші
І були горді нашими синами.
Додому проведе вокзальний дзвін
І знову я залишусь без родини.
Поет сюди вернеться на уклін,
У край чорничний, де цвітуть ожини.
І знову через рік у Лесин край,
Повернуться пташиною поети.
Свята Волинь – це Богом даний рай,
Тут завжди можна з Богом говорити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2018
автор: Віталій Назарук