Якщо про рОки, то півоній пелюсткИ злетіли.
Душа червленим літом марить, та відчуває тіло
Осінній протяг. Й невимовний сум - камінчиком важким
Придавить наче…Не диш. Мовчи. Що зробиш з сумом тим?
Якщо про душу… Все би їй сміятись та співати,
Загравшись летом. Без тіні сумніву, що лет той вартий,
Що вартий крил понівечених в плині. У колі часу,
Де все було. Де є тепер. Вмируще й вічне разом.
Як про вмируще, то усе минає. Роки гортають
Листя сторінОк. ЧиЇ? Не пізнаю. Чия це пам”ять?
Про когось вигад мій? Чи хтось вигадував мене весь час ?
Маленька повість. Без чернетки. Про любов і без прикрас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795198
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2018
автор: Olyana