СХОДИТЬ СОНЦЕ…

         Проснувся  я  раніш  від  сонця...  та  ранок  вже  дививсь  
в  віконця.  Він  розбудив  всіх  солов'ят.  Від  їх  пісень  проки-
нувсь  сад,  плодами  до  землі  нагнувся.  Ранок  люб'язно  по-
сміхнувся.
         Про  щось  із  вітром  гомонів.  Той  шепотів  щось...  шепотів.
Почули  квіти  ту  розмову.  Проснулись.  Вмилися  росою.  Пе-
люстки  стали  розкривати.  Так  гарно  квітнуть  навкруг  хати!
         А  ранок  мав  багато  справ.  Тут  заскрипів,  там  запищав.
Ще  він  дзвінкими  голосами  закукурікав  для  нас  з  вами.  
Корова  Лиска  потягнулась,  Рябко  загавкав.  Кінь  Гнідко,
скажу,  проснувся  вже  давно.  І  курочки  засокотіли,  бо  дню
новому  теж  зраділи.
         І  засміялося  віконце...  Побачив  я,  як  сходить  сонце!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795099
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 10.06.2018
автор: Надія Башинська