Пропащі слова заховаю у скриню із мотлохом,
Спалю усі спогади мовчки в вечірній імлі
Думки вже давно павутинням покрилися й порохом
Й самотньо дрімають отут на моєму столі.
Луна колискова, чи вже панахида лунає остання їм
Бракує і слів: чи втекли, чи згубилися десь?
І білим крилом заховає все згадане вже Херувим
Напевно, це був віщий сон, снивсь він ранок увесь.
Ця скриня із мотлохом стала ще більше важка,
Немає вже місця, потрібно заводить нову,
Думкам тепер також бракує, мабуть, ватажка,
Перлини ховаю у свіжу зелену траву.
Вірші, мов скелети, збираю докупи частинами,
У скрині із мотлохом знайду потрібні слова
І спогади теж в голові ще літають картинами,
Я знов поринаю в смачні та солодкі жнива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795091
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2018
автор: Кароліна Дар