Ти приходиш додому змучена і сердита,
Йдеш на кухню, тебе там чекають справи
І від купи проблем хочеться іноді вити...
А за вікнами п'янко так пахнуть трави!
І яке це безмежне щастя — можливість мати
Вийти з хати і впасти лицем у свіжість
І вдихати на повні груди лип аромати,
І відчути природи тепло і ніжність.
Ти приходиш додому змучена і сердита,
Але все ж таки ти приходиш... додому.
А у нього навколо — стіни грибком покриті
І така нелюдська, невимовна втома...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795011
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.06.2018
автор: Патара