День любить ніч — у темряві побачить зорі,
Які для нього невідомі, неозорі.
Вони пускають стрілища вогненні до землі
І відпливають на світанні, наче кораблі,
У срібно-місячному сяєві сповиті,
Дарують шал натхнення, незбагненні миті.
Та тільки день торкається красуні-кралі пліч, —
Пітьма зникає в невідомість, як магічна ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2018
автор: Lana P.