***

Життя  будує  свої  лабіринти,
Заводить  стежини  у  хащі  страшні.
А,  може,  знайдеться  для  мене  хвилина
Лишитись  ще  трохи  на  дні?
Я  зумію  піднятись,  хоч  крила  зламаю,
І  ноги  скалічу,  й  коліна  зіб'ю,  
Та  чи  варто  над  тілом  своїм  так  знущатись,  
Коли  душу  у  всьому  виню?
А  душа  -  ціла  рана,  що  знову  кровить,
І  немає  їй  втіхи  ні  вдень,  ні  ночами,
Може,  зможе  ця  рана  швидше  зажить,
Як  пітьма  не  ітиме  стежками,
Як  ізгине  з  Землі  проклятущеє  зло,
І  помре  той,хто  смерті  достоєн  -  
Лиш  тоді,  коли  вмре  клятий  Ірод  навік
Мою  душу  ця  звістка  впокоїть!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794757
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2018
автор: Птаха в польоті