Є у житті головний персонаж.
Хто ж він такий, швидкоплинний для нас?
Може зимовий чи літній пейзаж?!
Ні! Це неспинний, крокуючий час.
Рани лікує, не так вже болять.
Може привести навіть до тями.
Діла йому нема до проклять.
Здатний стирати в’їдливі плями.
Згадку про смерть заспокоює час.
Щастя наблизить , радісну звістку.
Настрою хвиля зміниться враз:
Знову життя набирається змісту.
Він у житті головний персонаж:
Та віддаляється, плине наш час.
Мудрістю вміло поповнить багаж.
Любить сюрпризи нести повсякчас.
Наче осяяний зрілістю птах,
Стрімко летить у роки і віки!
Тільки не знає зворотній він шлях.
Так не буває, щоби навпаки.
Всі ми підвладні йому навіки.
Вічно у небі лиш світять зірки!
05.06.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.06.2018
автор: Вікторія Лимар