Набрид мені вже холод безпорадності,
Пронизує все тіло до кісток,
Проблеми всі враз набирають складності,
А час тече крізь пальці, мов пісок.
Руйнує всі підвалини свідомості,
Гризе всі сподівання, як черв'як
Душа живе в постійній невагомості,
Чи довго буде жити ще отак?
Страхи постійно набирають обертів
І порятунку вже від них нема
Остання пісня постарілих лебедів
Перш ніж поглине все пітьма.
Усюди холод, холод безпорадності,
Два полюси зустрілися в однім
Давно вже віє вітер недоладності
Чи впаде щастя, як із неба грім?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794610
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.06.2018
автор: Кароліна Дар