На пишній липі віковій,
Що квітне біля ганку,
Гніздо своє лелека звив
Квітневого світанку.
Лелека, бусол, чорногуз –
Він має назв багато.
Я довго думала: - Чому ж
Сумна без птаха хата?
Як прилітає навесні,
Родина веселіє,
Лелека радо клекотить,
Аж лелечиха мліє.
Це білий птах. Навіщо ж він
Вмочив у чорне крила?
Блукав учора по ріллі,
То й крила забруднились.
Уранці бродить в комишах,
Озерні будить води
Цей мирний і розумний птах,
Цей вартовий природи.
Чи дощ із хмари хлюпотить,
Чи смажить літня спека -
Над лелечатами стоїть,
Мов вартовий, лелека.
Розкриє крила молоді –
Сімейку захищає.
Таких турботливих батьків
В природі більш немає.
Немов лелеча та сім’я,
Міцна у нас родина.
Це світлий птах, його ім’я
Шанує Україна.
***********
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794517
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 05.06.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)