Вже не стоять невидимо стіною
Глухі фортечні мури чужини.
Крізь темряву прозорою рукою
Гілки каштана лагідно торкни.
Замерехтять знайомі силуети,
Розплавиться повітря ніби скло.
Чи на Землі, чи на другій планеті -
А все це вже колись-таки було.
Старий Еклезіаст. Підземні тіні.
Ці образи, одвічні і сумні.
Не в'яжуться з весною сни осінні,
Не віриться в приреченість мені.
Бо ти – зі мною. Сіті долі злої
Вже не стоять невидимо стіною.
29.5.1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794443
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.06.2018
автор: Надія Медведовська