Тікають дні усміхнено-веселі,
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнські очі:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794407
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.06.2018
автор: Ганна Верес