Милий, золотий, прекрасний… Мій!
Хочу враз почути голос твій,
Хочу знов відчути у собі
Ті гарячі краплі неземні.
Мій могутній, сильний, дорогий!
Тілом тіло в пристрасті накрий.
Щоб злетіла знову в небеса
Й розквітала ніжності краса…
Любий, гарний, справжній! Знову Мій!
Хочу голос чути золотий.
Хочу руки, поштовхи, вуста,
Щоб в коханні теплота густа…
Незрівняний, рідний, серед мрій
Ти назавжди був єдиний Мій!
З ким була по справжньому сама
Без прикрас, вродлива і земна…
Тільки що це? Знову я сама…
Бо тебе взяла собі війна,
Бо зі смертю повінчався ти,
А мені залишив тільки сни…
Милий, любий… Пухом є земля…
Я ж ще тут… І повністю твоя…
Хоч у сни приходь до мене ти,
Залюби крізь ночі самоти…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко