Зрозумій, я пишу лише тому, що пропадеш, якщо просто перестану писати хоть щось. І ця тяга в мені в цьому часі і за цих обставин пояснюється лише тим, що моєю рукою водять.
Не тіш думкою, що потрібен, та навіть зі своїми талантами, вони мені так далеко, як таланти всіх нобелівських лауреатів.
Пиха в цьому випадку хай відпочине. Та ти дійсно оцінюєш себе рівно настільки, скільки маєш- непривабливе середньовічне, що від нього погано. Розумієш?!
Я вмію в людині людське любити, а ця дитяча інфантильнісь в оболонці підстаркуватого юнака виглядає так, як на мухоморі полосочки.
І хай би всі розуми світу поїсти, то буде лиш ніщо, що поїло всі розуми світу.
Отакі "царські" кепські справи. Та не зважай, душа ж глуха. То ж не в людських вона має руках прокинутись. Без волі з висоти нічого не буде на краще для неї.
Ну то спи, спи і надалі.
Без поваги я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794312
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.06.2018
автор: stand by me