Одягнувши грішну душу в колір білий,
Ти не вимолиш спасіння в небесах,
Й шепіт губ тремтячих, тихий та не смілий,
Павутиною зависне на хрестах…
Сій добро в житті - добром все воздається,
Підійми когось з колін - не впадеш сам!
А поділиш з ближнім радість, хліб і щастя,
Може день добавиш й до свого життя.
Підійди і дотягнись до рук страждальних,
Розімкни на мить кулак, віддай їм гріш,
Не буденним лиш живи…Живи сакральним,
Кожен грішний день тримаючи свій піст!
Не цурайся хворих, бідності та скрути,
Не в грошах твоє багатство, а в душі,
Намагайся заздрість, як і гнів забути,
Аби полум`я ще гріло у житті!
Вір всім тим, хто завжди поряд…Наче віриш
Сам собі в біді, у найскрутніший час!
Виплекай в душі, у серці справжню щирість,
Завжди всім кажи, «не в мене» – тільки «в нас».
Поділися з ближнім тим, чого бажаєш,
Лиш собі в житті та кращим стань на мить…
І у старості, можливо, все ж пізнаєш,
Як за грішних нас, у Господа болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2018
автор: Ярослав Ланьо