Стає так пусто і самотньо на землі,
Думки-птахи вже розпустили чорні крила
Минуле стерте все у сірій цій золі
Я не жалію, що могла усе зробила
Наче канікули, тож насолоджуйся життям,
А в який спосіб вже тепер йому радіти?
Як серце сповнене дивним якимсь сміттям,
Ніяким сонцем душу вже не відігріти.
Стає так пусто і самотньо на землі ,
Тепер ненавиджу набридлу вже самотність,
Чорний пейзаж іще малюється на склі,
Усе поринуло в сумну безповоротність.
Знову той самий день і знов той самий вірш
Одна тематика, та все що відчуваю
Це почуття уже було колись давніш,
Його тоді я подолала й подолаю.
Стає так пусто і самотньо на землі,
Біжу й тікаю від усього в дивні далі
Усі простори тут для мене замалі,
Та нащо вже вдаватися в деталі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794222
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2018
автор: Кароліна Дар