,, Чи зможу пережити надвечір'я!" –
Прошепотіла втомлено калина.
І нахиливши віти , червоніла
І прикривала рани на колінах.
Злий коршун жадібно впинався в душу
І кров стікала краплями додолу.
Кривала стежка по стерні крізь поле.
Два кроки, тільки два, дійти б до дому.
Не вистачало сил, коліна збиті.
Та усміхалась, защеміло серце,
А коршун, знесподіванки такої
Ще дужче стиснув кігтями стебельце.
А потім відпустив, мабуть із ляку
І полетів , ген-ген, кудись за обрій.
Калина гордо мовила:,, Нарешті!”
І небесам вклонилась:: ,,Вечір добрий!”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2018
автор: Світлана Петренко