Здається, ще не вмерло співчуття…
І серце ще не зовсім зачерствіло.
І квіти проростають ніжно-білі,
І воскресають мертві відчуття…
Здається, дім, збудований із мрій –
Химерний дім надій моїх бентежних…
Він так сміливо, тихо й обережно
Іде до мене, начебто він – мій.
Здається, все так хитко, наче мить.
Здається, сон – реальність нездійсненна…
Здається, все забуто достеменно…
Та серце й досі плаче і болить…
(Альона Хомко, 2018)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2018
автор: Альона Хомко