І знов життя, як вчителька у школі,
Червоним олівцем малює на полях –
Тут поспішив, тут йшов чомусь поволі,
А тут було що – ну то просто жах.
І знов стою, похнюпивши я носа,
Питань нема, оцінка знов не та,
І вкотре у душі метаморфоза,
Та розуміння, що то все є суєта.
І залишається лиш зошита скрутити,
Та йти собі, бурмочучи одне –
Без помилок можливо й вдасться жити,
Та те життя, мабуть, буде нудне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793799
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2018
автор: stroi