Бувають же люди, у хаті одній живуть,
а взяти-відкинути що – ні в чому згоди в них.
А чи скажімо, мудрець вічно п'яний на самоті,
або мудрагель по-сусідству який зроду-віку не пив.
Ці п'яний й тверезий один для іншого сміх.
Ні слова поміж не вміють вони з’єднать.
У вузькій тверезості буйно цвіте безнадійна дурня,
а у натхненні свобідному інколи плинеш за небокрай.
І слово своє я звертаю до того, хто вже хмільний:
Лиш сонце зайде най негайно свічку бере!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2018
автор: Тао Юань Мін