[i]Принаймні, в мене - було ім'я
І було, навіть за що молитись.
Що для Тебе, вартує слово сім'я? -
Шанс?.. Можливість?.. Нарешті зупинитись?..
Принаймні знаєш, я колись, кохав...
Й можливо, навіть - це було даремно.
В щось вірив і чогось завжди шукав,
Хоч здебільшого все було... Не взаємно...
А що лишилось?.. Безсонна, темна ніч -
І білий день, що став, мені - немов отрута.
Напевно щастя й лихо ходять пліч-о-пліч -
Кажеш доля?.. Це гріхів моїх покута...
Я мав усе... Але нічого не лишилось -
Лиш спогадів і цін знов тягар росте
Чи може, то лиш все - мені, наснилось?
Принаймні... Але наразі, то пусте!..
Що буде далі?.. Навіть не питай мене,
Бо я і сам, на жаль того, іще не знаю...
Можливо весна, врешті зиму прожене -
Принаймні... Я ще хоч трохи, відчуваю...
Принаймні, лиш тільки бог, мені суддя -
Що люди?... Мене, то зовсім не хвилює...
Оскільки... Це не їх, а лиш моє життя,
Хтось створює... А хтось завжди руйнує...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793413
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.05.2018
автор: Валерій Кець