І знову за добро - добротний ніж у спину...
Тепер уже й не біль... Колись ще відболить...
Не гірко, що удари ранять без упину -
Мерзенно, що б'є той, хто другом був за мить.
Не дивина, коли образить ворог лютий,
Коли чужий підступно зрадив - ще не жах;
Не страшно, що кістки перемивають люди...
Жахливо, як близькі полощуть у зубах.
Із часом відростуть обтяті криленята,
Щасливим і високим буде їх політ!
Та вже повік не зможуть серцем обійняти
Поріг, де сплюндрували мрії юних літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793407
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2018
автор: РОЯ