[i](... коли емоції не встигають за римою...)[/i]
Я знов сама… Гортаю сторінки життя –
Шукаю там світлини радості…
Чому? Невже ? Так само все повторюється знов
Навіщо ці репризи, аж до старості…
Рука тремтить
Слова лягають очманіло-злякані
А я мовчу, не знаю що робить
Щемлять росинки на щоках заплакані…
Навіщо крок, І сказані слова не склеять…
Чому з образами, думками звинувачена?
Чому назустріч підставлять тобі щоку?
Й за кривду нащо знов просить пробачення
Лиш серце знову… скільки пережить…
Проковтнуто німих брудних клубків
Чому я все терпіла і чекала
На протязі останніх цих років?
Йти через себе? Затоптать в болоті?
Не хочу, варта кращого, мабуть.
Втомилась зіткану з чекання
Наївну, тиху лямку цю тягнуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч