* * *
Цикади зчитують сухість
цикади сухий голос
не чує людина першість
чує її волос
що там біліє
що там ворушиться
а... це речей голос
це йде з речей голос
що ієрарх
що одні салати
хто в дусі:
духом записане —
духом зчитати
батько не мати —
голівку свого Тимура
зміг понюхати —
ще до його зачаття
й народження:
Ти проникаєш всюди, де є любов,
Боже!..
став хто любити
встав у свободі жити
як я спускаюсь
до пекла
щоб серця зворушити —
густіша оклад
вкруг серця
сповзаються всі задушити! —
речі
авто
банки
котеджі
контори
заводи
й робочі
й зарплата — оклад...
зворушиться в тім’ї
волос
не чує перше людина
сповзься речей голос!..
й що там смерть і ті народження!
Ти проникаєш зі мною до пекла,
де є любов, Боже!!
як тут родити?
І Ти піднімаєш
мене до свободи! —
і буду любити...
Й що тут на мені вродить?
тут я зможу дихати!
я без Тебе не можу й жити!!
І Ти
посилатимеш мене в пекло
серця зворушити?!
що там смерть! — повзають кола старечі
я відповзаю
піднімаю свій волос
завжди
перше сповзаються речі —
а розповзається — речей голос!
я ж люблю! попереду йде —
Сяйво!..
Чого це сповзаються?
Для чого такі колотнечі?
До-
речні??
На сім’ї
на тім’ях
зворушиться волос
вже приповз
як колос...
Що на мені виросте?
що заворушилось чи зрушилось?
що... там з жита?
щоб жити?
колос
з речей голос!
лиш би очі серця
відкрити!..
03.07.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович