Коли весняний грім розірве небо,
А дощик змочить першу сіножать,
Опустять гілля-руки мокрі верби,
Урізнобіч струмочки побіжать…
Тоді й душа людини завесніє,
Пташиною під хмари полетить,
Веселкою над світом заясніє,
Поміж людьми будуючи мости.
26.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793236
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.05.2018
автор: Ганна Верес