* * *
вростаю деревом вічним
серед плачу
вітри часу шумлять обіч
я мовчу
людське повальне мрево
піниться біля ніг
глухо шумлять дерева
вітер біжить крізь них
де-не-де серце й розум
просять з вогню дощу
струшую світлі роси
тільки мовчу
ніби господар дзизкучу муху
тільки хто бовкне
Бог б’є пророків за слухом:
«Та замовкни!»
глухо шумлять дерева
води біжать крізь них
1995
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792872
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович