Хмари - це море догори дном.
Вони віддзеркалюють те, що заховано у моїй душі.
Мою душу п'янить вітер.
Він зливається карамельними потоками з небом.
Дорога кличе мене у рай.
Я щаслива, що оточена музикою квітів.
Сходи ведуть мене за обрій.
Виводять на пагорб, зітканий з метеликів.
Весна подарувала крила.
Я легка, мов золотаві поцілунки кульбаби.
Заплющую карі очі.
Лечу крізь дивну фантасмагорію своїх снів.
Промінь Сонця втікає.
Воно малює хмари темними відтінками космосу.
Сумно йти від нього...
Я наче відвертаюся від життя і розчиняюсь у пітьмі.
© Ольга Баландюх, 02.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2018
автор: Ольга Баландюх