Щирішого чуття образи
Не зустрічала вже давно.
На рівному: свиняче м'ясо,
Свекруха і життя-лайно.
Причина в’ється дуже тонко:
В селі жила одна свиня.
Її зарізали – в тушонку.
З свиньми бува така фігня.
Невістка, бачите, хотіла,
Щоб вирізку – на відбивні,
Ошийок – на шашлик – це діло,
Окіст – котлетка – радість днів.
Хотіла все по-господарські,
Свинячий планувала бік…
В свекрухи свої плани: «Заськи,
Тушонку їстимете рік».
Повернімося до образи.
Чужу свиню ділити гріх.
Ти ж її знала лише м’ясом
Скажи спасибі, що дали.
Та пеленою вкриті очі:
Вона, невістка, там чужа,
Її думки знати не хочуть,
Не розуміють. Життя – жах.
Образа – чадо егоїзму.
То ж коли в серці защемить,
Вмикаю інтелекту призму,
Спиняюсь, думаю. Хоч мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792849
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.05.2018
автор: Пісаренчиха