Літав орел над бистрою рікою,
Прилинувши із скель гірських високих.
Що він шукав у небі над водою,
Чи, може загубив свій сон та спокій?
Що бачив він у хвилях швидкоплинних,
Що пінилися й поспішали вдалеч?
А може то душа чутлива сина
Так прихистку у Господа шукала,
Який загинув?Ще ж зовсім дитина,
Йому би жити та кохати палко,
Але пішов на поклик Батьківщини
І мав за честь в бою за неї впасти.
А мати так вдивлялася у птаха,
Ніби відчула - то душа синочка,
Йому рукою тільки помахала,
Заплакані лиш витирала очі.
Орел літав і щез, крилом махнувши
Згорьованій матусі на прощання.
А їй вчувалось - промовляв синочок:
-Не плач, рідненька, мною ти пишайся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792847
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.05.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський