Кохання... радість, сум, тривога
Молитва, звернення до бога.
Кохання, то примарний рай
Кохати... жити... вибирай.
Кохання б'є, саме, без згоди
Та б'є невідліг*, без розбору.
Воно дарує силу, вроду
Та пам'ять, що впадає в воду.
Кохання нас збиває з ніг,
Та крила знову нам дарує.
Полон. Забава та успіх,
Та почуття, що в нас вирують.
Але кохання тишу любить,
Навіщо крик, коли люблю.
Кохання нас, у часі, губить
Та долю править та свою.
Та з тих причин, що різні в нас
Кохання йде, коли вже час.
*НАВІ́ДЛІГ -присл. Розмахнувшись з силою; з розмаху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2018
автор: Dema