Холодний травень знову спить у мене,
Тепла шукала, але не знайшла -
Немає сонця, плаче все зелене,
Вода холодна в того джерела...
До Музи посміхаюся уклінно,
Хапаюся за слово - відліта...
Дощі полощуть душу формаліном,
Та й рима десь блукає, бо не та...
Вже очі закривала я на побут,
Пригладжувала всі тупі кути -
Рядочки написалися "на пробу",
Та, як на зло, кудись подівся й ти...
І, хоч би спомин, втиснутий у будні,
Линув тепла і відігнав грозу...
Мою терпку самотність серед люду
Я далі вже сама не понесу...
А небо довго плакало дощами,
Котились краплі по моїм вікні
І Муза шепотіла: все прощаю,
А, може, то вчувалося мені...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792748
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2018
автор: Наташа Марос