Не сплять тумани. Зранку предвіщають
Хорошу днину, сонячну й ясну,
З дитинством я сьогодні попрощаюсь,
Тому мені давно вже не до сну.
П’ятнадцять років маю, перших, повних,
Крило зміцніло, проситься в політ.
З сестрою їдем вчитися обоє,
Милуємось чарівністю полів.
Село уже сховалося в долині,
Дивились вслід верхівки яворів.
Момент оцей живе в мені й донині,
В життєвих негараздах не згорів.
Ті явори не раз мене стрічали
І проводжали в обране життя,
І виглядали не деревами – свічками,
Котрі вели вже до нових звитяг.
2.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792667
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2018
автор: Ганна Верес